Як працюють зальцбурзькі маріонетки

Маріонетка — це лялька на струнах

Маріонетка — це лялька, якою керують згори за допомогою ниток або дротів. Сама назва походить від французького «маленька Марія» — нагадування про те, що середньовічні ляльки на нитках часто розігрували біблійні сюжети. Це відрізняє маріонеток від ляльок ручних, на палицях і тіньових. Вони мають давню історію в Європі, а у XVIII столітті для них складали опери. Зальцбурзький театр, заснований 1913 року Антоном Айхером, і досі виконує повнометражні опери в такий спосіб.

Зальцбурзький хрест

Техніка трупи ґрунтується переважно на Зальцбурзькому хресті — пристрої керування, який Антон Айхер розробив 1913 року. Це Т-подібний хрест керування з трикутником і палицею для рук, і його вдосконалена форма використовується й досі. Лялькар, схований над сценою, веде кожну фігуру за допомогою цього хреста. На сторінці історії театру результат описано як ілюзіоністське лялькарство, у якому лялькар залишається невидимим, а фігури рухаються як живі.

Що означає визнання 2016 року

2016 року Австрійська комісія у справах ЮНЕСКО визнала техніку керування театру, так звану Spielpraxis, і внесла її до національного реєстру нематеріальної культурної спадщини Австрії. Комісія описала її як найбільш розвинену форму лялькового та фігуративного театру. Національний перелік — це власний реєстр Австрії за конвенцією ЮНЕСКО, окремий від міжнародних списків. Визнання вшановує і майстерність керування фігурами, і важливість передачі цієї майстерності далі.

Створення фігури

Кожну фігуру вирізають, збирають і вдягають у власних майстернях театру. Найвиразніша деталь — голова, і на створення однієї голови може піти від трьох днів до кількох місяців. Голови походять від різних скульпторів — із Зальцбурга та з інших місць, — а постійні ляльки театру кожна виготовлена вручну й унікальна. Костюми шиють окремо, а учасники трупи працюють і в майстерні, і на сцені.

Опанування ремесла

Опанування ляльок потребує років. Художній керівник театру каже, що минає шість-вісім років, перш ніж лялькар справді опанує керування, і що кожен лялькар також працює в майстерні. Фігури не всі однакового розміру: перші маріонетки були лише 20–30 сантиметрів заввишки, а більші фігури майже за метр створили для гастролей на великих сценах просто неба у 1930-х роках. Цей діапазон показує, як трупа з часом пристосовувала своє ремесло до різних сцен.

Костюми та ранні роки

Костюми були частиною цього ремесла від самого початку. Дружина засновника, Роза, шила перші костюми, тоді як сам засновник вирізав перші голови й тіла та викладав скульптуру в професійному коледжі в Зальцбурзі. Репертуар починався з вистав про Касперля і згодом рушив у бік музичного театру за його сина Германа, який модернізував сцену та її освітлення. Фігури, костюми й постановка розвивалися разом — ось чому сучасна вистава й досі відчувається як єдиний витвір ремесла.

Що це означає для вашого вечора

Розуміння техніки змінює те, як ви дивитеся. Зверніть увагу, як вага фігури осідає, коли вона зупиняється, як голова повертається перш ніж рухається рука, і як нитки майже зникають у сценічному світлі. Найкращі моменти настають тоді, коли найменший рух читається як емоція. «Чарівна флейта» та «Звуки музики» обидві спираються на ту саму техніку, застосовану до фігур, створених для дуже різних історій — одна німецькою, інша англійською.

Від майстерні до Schwarzstraße

Театр започаткував свою діяльність у 1913 році в майстерні свого засновника, скульптора, з першою публічною виставою «Бастьєн і Бастьєнна» Моцарта. Згодом він змінив кілька приміщень, перш ніж у 1971 році відкритися в нинішній будівлі на Schwarzstraße 24. Гастролі привели трупу до багатьох країн, а її «Чарівна флейта» стала найбільш виконуваною постановкою. Сьогодні тут ставлять опери, п'єси та казки, а сезонний репертуар змінюється протягом року.

Читати далі: Квитки до Зальцбурзького театру маріонеток